Ми продовжуємо знайомство з людьми, які представляють Благодійний фонд АІК. І дозвольте представити віце-президентку Фонду Наталію Мітяєву. 

Наталя за професією судовий експерт. Та зараз вона перебуває в довготривалій відпустці. Адже з березня 2022 року через повномасштабне вторгнення змушена була разом із родиною виїхати з дому (пані Наталя мешкала в Ірпіні, їхній будинок частково зруйнований, наразі вся сім’я проживає у Франції – Прим.). Проте віддаленість від дому – це не привід для відпочинку. Оговтавшись і прийшовши до тями, вона потихеньку повертається до активної діяльності у Фонді.

-Моє знайомство з фондом розпочалося зі знайомства в соцмережах з Юлею Ресенчук (Президентка Фонду – Прим.). Спершу ми спілкувалися. Потім Юля запросила на спільний захід, де ми вже познайомилися «наживо». Згодом мені запропонували спробувати зайнятися координаційною роботою в одному з проєктів Фонду «Кожен має право на працю», і я погодилася. Також брала участь у проєкті Фонду з вивчення англійської мови (проєкт проводився за підтримки Посольства США в України – прим.). А потім я уже офіційно увійшла до керівного складу Фонду як віце-президентка. 

І це був переломний момент у житті. Адже досі я перебувала в такому стані, який знайомий багатьом із тих, хто набув інвалідність унаслідок травми. Спочатку постійні намагання повернути «попереднє» життя. А вже пізніше приходить усвідомлення себе після травми, прийняття інвалідності, віднайдення свого місця в нових обставинах… 

Знайомство з Юлею, робота у Фонді повернули мене до повноцінного життя. Іншого та, на мою думку, значно якіснішого, глибшого, ніж це було до травми… Моє коло друзів і знайомих розширилося – у ньому з’явилося багато проактивних, свідомих, цілісних людей. Хтось з інвалідністю, хтось – без, але це люди зі схожим світобаченням та спільними цінностями. Ми разом працювали й продовжуємо працювати над тим, щоб змінити сприйняття людини з інвалідністю в українському суспільстві, у якому завжди на першому місці повинна бути ЛЮДИНА! Наш Фонд багато робить в цьому напрямку. 

 

 

 

 

Що мені найбільше подобається в АІКу? Це те, що основною сферою його діяльності є працевлаштування та навчання. Якщо раніше людина з інвалідністю мала одну перспективу – сидіти вдома й займатися переважно некваліфікованою працею (крутити гайки, щось сортувати чи под.), то сьогодні можна здобути бажану освіту, отримати професію й працювати на рівні з іншими, забезпечуючи себе, конкуруючи з іншими й тощо. Тобто людина може отримати фах, який обирає сама, а не той, що їй нав’язує суспільство. Вважаю, що успішним кейсом є реалізація людей з інвалідністю в професіях за IT-напрямками. Важливо зазначити, що АІК віддавна працює для розвитку цього кейсу й не тільки.

 

Наталя вірить, що сьогодні, незважаючи на війну та складну життєву ситуації, в українців та Фонду є всі можливості для просування ідей інклюзивності в життя. Адже завтра, коли Україна переможе й буде мир у державі, ці питання набудуть ще більшої актуальності, тому працювати потрібно вже зараз.

 

Світлана Наумова