30 млн гривень на потреби благодійних організацій в Україні, та власні заощадження на підтримку ЗСУ. Як українка з інвалідністю Олександра Кутас допомагає Україні

-24 лютого змінило життя всіх українців… 

-З початком війни в моєму житті також змінилося все. Адже з Україною в мене пов’язане все, незважаючи на те, що останні роки я живу в Лондоні. Там залишилася моя родина, був бізнес… Жити спокійно, коли ти знаєш, що відбувається вдома, просто неможливо…Тому з 24 лютого вся моя діяльність направлена на допомогу й підтримку ЗСУ та України.

-Зараз ви очолюєте український напрямок діяльності в грантовій організації ChoosLove. Чому ви обрали саме цю організацію для співпраці?

-З початку війни я почала донатити на різні потреби ЗСУ. Але заощадження  швидко закінчилися (посміхається), бо хотілося долучитися до якомога більшої кількості зборів. Тож мотивація знайти роботу, аби продовжувати донатити, була досить висока. Та й допомагати Україні хотілося не час від часу, а постійно. Тому шукаючи роботу, я розуміла, що це має бути той напрямок, в якому я ще й могла би бути корисною Україні. Не уявляла собі, як зможу працювати над чимось таким, що буде, наприклад, пов’язане зі змінами у кліматі, а не з тим, що дійсно має сенс. 

Я постійно шукала, проходила співбесіди. І от ChoosLove виявилася саме тією організація, що відповідала всім моїм критеріям та вимогам. З одного боку, вона була достатньо відкритою, а з іншого – це була єдина на той час організація в Лондоні, яка публічно називала події в Україні не військовим конфліктом, а війною. А коли я дізналася, що вони не тільки збирають гроші, а й безпосередньо видають їх організаціям на місцях і що можна буде видавати гранти організаціям в Україні – то мотивація співпрацювати з ними зросла в рази. Адже ситуація, коли рішення про українців приймаються без українців, це теж саме, коли за людей з інвалідністю приймають рішення люди без інвалідності. Тобто нічого хорошого з цього не виходить.

Отак почалася моя співпраця з грантовою організацією ChoosLove. Мені, звісно, хотілося б працювати більше з напрямком по підтримці ЗСУ. Але я для себе вирішила так: зараз моя робота – це гуманітарні питання, а мої особисті заощадження – це вже буде допомога ЗСУ.  Тільки завдяки цьому я можу по вечорам проводити вільний час із дитиною із відчуттям, що я можу жити й далі рухатися. 

- На які саме потреби виділяються кошти благодійним організаціям в Україні?

- До того як я приєдналася до організації, акцент в їхній роботі був більше на біженцях за межами України, тобто допомога українцям, які перебували в Польщі, Молдові, Угорщині… Але мені вдалося переконати й розповісти команді про те, що допомога українцям потрібна САМЕ В УКРАЇНІ! Це була моя ціль і я її досягла. Сьогодні 30 мільйонів гривень від ChooseLove направлені в українські благодійні організації в більше ніж 10 регіонів. Напрямки, на які виділяються кошті, найрізноманітніші. Це і психологічна підтримка, і допомога з опаленням шелтерів, що дали прихисток внутрішньо переміщеним особам, і гуманітарна допомога переселенцям тощо.

-Щоб ви порекомендували українським громадським організаціям змінити в своїй діяльності чи, можливо, додати?

- Надсилати банківські реквізити без помилок (сміється). Не знаю чому, але наші українські чомусь не перевіряють свої документи. А якщо серйозно, то раджу просто добре і чесно робити свою справу. І розповідати про неї. Мова йде не про піар з неймовірною кількістю постів щодня на різних платформах, а про інформування. Адже для того, щоб люди звернулися до вас по допомогу й отримали її, вони мають про вас знати. Та й нашій організації ChooseLove також легше звітувати й показувати донорам, куди саме виділяються кошти. Адже ChooseLove – це організація, в якої не має сталого бюджету.  Ми щороку фандрейзимо, приймаємо гроші від інших донорів, людей, які нам довіряють. І те, якій кількості організацій ми зможемо допомогти наступного року, залежить від того, як пройде наступна фандрейзингова компанія. Тож якщо громадські організації в Україні будуть інформувати про свою роботу у відкритих джерелах, нам буде набагато легше залучати кошти для них.

-В ChooseLove ви створили окремий Slack канал…

- Так, це була безпосередня комунікація в нашому офісі, де працює близько 40 людей. Загалом, за кордоном Україна – це не  найголовніша тема. Тому що люди не зацікавлені подіями в ній настільки, наскільки в це заглиблені всі ми. А мені б дуже хотілося, щоб люди в Британії більше дізнавалися про події в нашій країні. Але я помітила, що люди не хочуть нічого чути про терористичні атаки та той біль, який ми всі переживаємо. Хоча при цьому їм подобається дізнаватися про неймовірний дух українців. Наприклад, про те, як під час бомбардування Києва, люди співають у метро. І я зрозуміла, що любов’ю легше ділитися, адже її сприймають і хочуть чути. Тому я намагаюся розповідати колегам про те, що вони ніколи не дізнаються зі звичайних новин: як донатять наші діти, як приносять на допомогу армії свої заощадження старенькі люди…

До речі, це ще й допомагає змінювати сприйняття ситуації в нашій країні іншими людьми. Мені здається, що якщо ти симпатизуєш Україні, з часом ти вже не зможеш толерувати агресора. Це моє особисте відкриття!

-Чи плануєте ви продовжувати свою діяльність в якості моделі? Чи надходять пропозиції?

-Я співпрацюю з модельним агентством у Лондоні. І коли на початку війни вони мені надсилали повідомлення або запрошення на кастинги, це здавалося безглуздим. А потім, коли я почала пропозиції пропускати через розмір можливого гонорару, переводячи їх при цьому у майбутні донати, то мені стало більш цікаво. Тож зараз, коли в мене є час і розумію, що запропонований бренд не співпрацює з росією, я відповідаю на подібні запрошення. Адже коли конвертуєш пропозиції у броніки та дрони, то навіть найдивніші з них отримують сенс…

-Зараз дуже багато українців з інвалідністю опинилися за кордоном – в Німеччині, Польщі, Британії. Їм дуже важко, не має знання мов та законів країн, не має можливості знайти роботу. Щоб ви порадили їм? 

- Дуже важко щось радити в такій ситуації, бо розумію наскільки це складно. Єдине, що можу сказати: якщо є внутрішні сили, спробуйте навчатися, отримувати гранти, долучатися до різних освітніх програм. Сьогодні в світі для українців відкрито багато навчальних програм і ними варто скористатися. Тому що знайти роботу в чужій країні без знання мови, диплому та досвіду у сфері – вдача раз на мільйон. Допомагає завжди - краєм ока переглядати можливості освіти. Перед початком контракту у Choose Love я отримала стипендію та підвищувала кваліфікацію на тему вимушеної міграції у Оксфорді.

-За чим ви найбільше сумуєте з початку війни? Чого вам найбільше не вистачає?

-Мені б дуже хотілося побачити та обійняти своїх рідних, які залишилися в Україні, адже я забрала до себе лише маму. Також дуже хотілося б поїсти дідусевого борщу. І в цілому відновити в душі й в думках бачення того, яким має бути світ. Я пам’ятаю, як на другий день після початку війни, сиділа ввечері і думала, як я буду ростити дитину в світі, в якому можлива така страшна війна? Як інші країни дозволяють такому відбуватися в 21 столітті? Моя віра в світ тоді дуже похитнулася. Й тільки завдяки ЗСУ та тому, яка в нас країна, ще можна якось жити.